Качаю біцепси думок,
На м'язах знань - потужні вени,
Спасибі штанзі із книжок,
Бо мізки маю здоровенні.
Що краще псих-бібліофіл,
Чи обиватель поверхневий,
Що падшим ангелом без крил
Ущерть набити мріє чрево?
Чи все ж у просторі думок
Парити краще вільним птахом,
Земних утіх ламать замок,
Здійматись вище з кожним змахом,
Аби сягнути вище хмар,
Не зупиняючи польоту,
Пізнати смак небесних чар,
А не чадіти у болоті?..
В болоті згуби і незнань,
В багні невігластва й пороків,
Вдихать ядучий фіміам
І під молитви лжепророків
Твердить слухняно слово "раб",
Бо він хоч "раб", та, бачте, "Божий"!
Рабам подобається гра,
Та й не здогадуються, схоже,
Що править балом геть не Бог,
А хитрі пси-авантюристи,
Бог не вступив би в діалог
Через попа за гривень триста,
Не будував отець церков,
Йому не треба посередник, -
Болюче чути шум оков
І корумповані молебни.
Творець із нами повсякчас,
Навіщо ставити трампліни?
Наш Бог у кожному із нас,
У кожній квітці і хвилині,
В своєму кожному творінні...
У нормі біцепси думок,
Душа звелась давно на ноги.
- Ну як ти, синку? - скаже Бог
- Чудово, тату! - я до нього.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458453
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2013
автор: Олександр Обрій