Можна мати друзів ніде не зустрівшись,
Не торкая долоні, плеча чи щоки,
У лісі від дощу під дубом укришивсь
Подумки, але захвату пити ковтки.
Не знати які їх обличчя, статура,
Але обіймати їхній пісні ходи,
Не чути яка ж то життя їх структура,
Не шукати в доречності тонкість ходи.
Знати, що вікової прірви немає,
Адже віртуально ми всі тут є рівні,
Хоча кожний із нас і з іншого краю
України, але і в цьому ми рівні.
Ми дійсно шукаємо разом розраду
Від буденності, шахрайства, також болі,
Щиро радіємо, даємо пораду
І шануємо наші творчі свободи!
04.11.2013
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458500
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2013
автор: Левчишин Віктор