[img]https://pp.vk.me/c310218/v310218008/49ff/2U_UhTrbVPY.jpg[/img]
Тихим шепотом дібров проводжаю осінь,
Проводжаю журавлів і ти теж в дорозі.
Всі покинули мене, і душевний спокій.
За два кроки до зими став я одинокий.
І в самотності своїй, так як і в торішній,
Винен сам, бо зрозумів, що цінив щось інше
Надлишкова пустота поглинає вперше,
Може, й спогади візьме - знаю буде легше.
Прохолодою вітрів серце не остигне,
Та й зимові палачі будуть тут безсильні.
Не погасить мій вогонь і сибірський холод,
Тільки я боюся твій… твій холодний погляд.
Руки зціпивши в кулак, проводжав я осінь,
Та прощатись не хотів, бо і ти в дорозі…
Знаю - осінь вернеться, журавлі – мабуть,
Лиш не повертаються – в кого інша путь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458519
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2013
автор: Салтан Николай