Віват, народ України, віват,
Не нація іще-конгломерат,
Надія у терновому вінку
На нашому прописана віку.
Віват, народе добрий мій, віват!
Ще скільки нам обрать Верховних Рад,
Щоби прозріть- не можна жити так,
Як повелися Лебідь, Щука й Рак.
Роз’єднують нас з давньої пори
Корони, і герби, і прапори,
А нині ж бо єдиний антураж,
Та поки не єдиний задум наш.
Хто у Європу нагострив крило,
Триколором хтось марить і орлом,
Махровий розбрат у краю цвіте.
Коли ж ми мудрістю своєю проростем?
Що всяк сусід свій дбає інтерес,
Своє майбутнє, розквіт і прогрес,
Не нам сидіть за їх столом, не нам,
Убогий родич- не рівня панам.
Нам бідними ніяк не личить буть,
Нас всі святі на небі не збагнуть,
Земля родюча, руки в мозолях,
Цар в голові, а у душі-рейвах.
Якщо в серцях ще гонор не помер
За порятунок братись вже тепер,
Бо нині просто вибору нема,
Вінок лавровий, чи-довік-сума.
Бо ж доля внуків у руках у нас,
Єднатись час і наступати час,
Щоб піднести своє ім’я стократ.
Віват, народ України, віват!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458535
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.11.2013
автор: stawitscky