Все життя твоє театр...
І воно немає меж...
Як ти скверно це марнуєш...
Й ніколи всього не повернеш...
Таке відчутя-що ти це все малюєш...
На обличчі без образ...
Тянеш нитку,і закрутиш головою в один раз...
Скільки плачу,скільки болю ти терпіла...
Розкажи мені ще раз...
І я знову посміюся,і скажу немає нас!!!
Немає нас там де театр,грає вічно в голові...
І ти знову з тихим плачем...
Скажеш ти пробач мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458539
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2013
автор: ІнколиБайдужий