Тихим листопадовим
сірими хмарами переповненим
поглядом
закидаю пучки думок
у сіни зими,
де у діжах
закоркована метелиця,
де величезні ящики
снігу,
де до самої стелі
наскладений
величезними листами лід...
Десь у кімнатах хоромів
спочивають вірні сподвижники
чаклунки-зими...
Час завмирає...
Осіннє сонце
ще намагається
щось доказати
посмутнілим квітам,
які неперевершені
у своїм бажанні
залишитись
в здичавілих від прохолоди
росах...
Вгамовують страх-біль дерева,
оголені в чистоті звичних помислів...
...так і людина,
нехтуючи веселковими
барвами спокус,
вибирає те,
за чим можна знайти
ЗАВТРА...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2013
автор: zazemlena