«Поглянь, як падають зірки, мов яблука в саду.
А як знайдеш, то назбирай, я прОшу, хоч би жменьку.
Бо серед величі зірок єдину я знайду.
І буде в мене власна зірка, хай хоч і маленька.
Поглянь, як Місяць світло ллє, мов молоко у жбан,
У озеро, що там, за очеретом, причаїлось.
Ти чув, що вітер нам натхненно щось розповідав?
І сосни теж, чіпляючись за хмари, шепотіли».
Той вечір сплив слідом за хмарами кудись удаль,
За сосни і за озеро, що й досі, як перлина.
Ми – не разом. Живе лиш в серці світлая печаль.
І зірка нашої любові сяє. Та, єдина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458670
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2013
автор: Ліоліна