Стрілка годинника, дійшла до кінця,
Як це можливо? Спитала вона,
Серця стук – ілюзія одна,
Що й помах вій – одна біда,
Те, що, ти дихаєш й живеш,
Чудом звичайним не назвеш,
І щастя ти своє знайдеш,
Воно в душі твоїй, ти знай,
Життя дає тобі, лиш шанс,
Ти не пускай його – тримай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458741
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2013
автор: 19910955jek