Вже стихли постріли гармат,
Земля від попелу спочине.
І тільки стомлений солдат
У снах в далекі дні порине.
Він знає , що таке свобода,
Сповна пізнав її ціну.
Для нього навіть прохолода
В думках навіює війну.
Він краще будь кого на світі
Знає про тугу матерів.
Але душа його, як вітер,
Блукає десь серед вогнів.
І де знайти такі ж пориви
І такі віддані серця,
Котрі горіли небом сивим
Заради миру ,до кінця?!
Ще час у пам'яті не стер
У душах біль і гул рушниці.
Та тільки шкода, що тепер
Їх серед нас лиш одиниці…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458792
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2013
автор: Півник Ольга