Дозволь мені тривоги твої теплом зігріти,
Розчинившись в тобі до безміру, до забуття.
Стукає осінь посохом, ніжності магніти,
Сковують душу та пришвидшують серцебиття.
Невільниця твоя, ти ж, напевно, про це знаєш,
Тіло моє живить дух твій, без тебе вічність мить.
Про тебе думаю, мучиш мене, тим проймаєш
І немилий тоді стає геть чисто білий світ.
06.11.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2013
автор: Валентина Ланевич