Якщо притчі ви читаєте,
то мабуть і цю знаєте.
На білому світі жінка жила.
І важкенький хрест життєвий зносила.
І скаржилась Богу: «Не можу нести,
ось люди живуть, легші в них хрести.
Я така обтяжена зморена в житті,
подай, Милий Боже, легший хрест мені»
Ось одного разу вона задрімала,
І приснився сон. Те, про що благала.
Багато хрестів побачила в сні,
На землі лежали великі і малі.
І блискучий хрест, в оправі золотій,
Смарагдами вкритий, пригледівся їй.
«Ось, цей хрест для мене, його буду нести.
Привабливий з-зовні не те, що всі хрести»
І коли підняла обтяжив її,
золото і камені були заважкі.
Поряд лежав інший, квітами обвитий,
«О, із цим хрестом зможу в світі жити».
Під пишними квітами колючки ховались,
взяла його в руки, і не здогадалась.
І відчула біль, тіло затремтіло,
а руки від болю ще й почервоніли.
І так випробовувала всі отам хрести,
Але жодного із них не могла нести.
Нарешті побачила хрест дуже простий.
Без прикрас, баз цвіту і не золотий,
Приглядалась, легкий і малий немов
Прочитала напис на ньому «Любов».
Підняли його, хрест справді легкий!
«покірно нестиму, хай він буде мій».
“Це і є твій хрест!- почула слова
-невже ти його нести не могла?”
Часто ми в житті на хрест нарікаємо,
Про чужі хрести нічого не знаємо.
Заздримо багатим, безхмарно-щасливим,
В них є теж каміння, колючки життєві.
Господь тебе любить, все про тебе знає,
Хрест нести тобі теж допомагає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458866
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2013
автор: Небесна