Коли дим від загоряння
Заблокує усі виходи,
Припинятиму мовчання,
Та й дозволю собі дихати.
Падаю у власнім крені.
Зупинивши циркуляцію.
А розгойдані легені
Споживають інгаляцію.
Ось де рай, від диму білий,
Квіти: айстра, калла, лілія...
Обіймуть міцним бадиллям,
Повергаючи ідилію.
І душитимуть допоки
Не відкриє пекло ґрати.
А тоді прийдуть пророки,
Мою душу проводжати.
Водограй в місцевім парці
Потерпає від туману.
Напис "мертвий" на медкартці -
Не діагноз! Не омана!
Відкриваю сонні очі,
Образи світлішають.
Не нагадуй мені, Отче,
Не палю я більше, ні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458963
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2013
автор: Митрик Безкровний