Твою я постіль устелив
Напівзів'ялими квітками.
Надії марно я ростив -
Вмирають разом з пелюстками.
Я матіолам прошепочу
Про загасаюче кохання.
До твого ложа я не хочу,
Не клич - даремні сподівання.
Наше життя з печалі трунком,
Краса у миті - істина проста.
Вже не запалиш поцілунком
Мої безпристрастні вуста.
Нехай у маревах я чую:
"Ти не кохав, тобі не жаль."
Зате сердешную людськую
Я краще зрозумів печаль.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Я положил к твоей постели
Полузавядшие цветы,
И с лепестками помертвели
Мои усталые мечты.
Я нашептал моим левкоям
Об угасающей любви,
И ты к оплаканным покоям
Меня уж больше не зови.
Мы не живём, а мы тоскуем.
Для нас мгновенье красота,
Но не зажжёшь ты поцелуем
Мои холодные уста.
И пусть в мечтах я всё читаю:
«Ты не любил, тебе не жаль»,
Зато я лучше понимаю
Твою любовную печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458971
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 06.11.2013
автор: Роман Селіверстов