Солодкий спогадів нектар, я випила до дна.
Позбавившись од твоїх чар, залишилась одна.
Тамую спрагу вже давно я іншими людьми.
Мабуть, мені вже все одно куди ти будеш йти.
Тривожний шелест сторінок рукопису життя.
Долинув знов,і враз умовк - не треба вороття.
Скуйовджений політ думок, не треба зайвих слів.
Тепер з нас кожен капітан, лиш своїх кораблів.
Байдужий погляд і кивок при зустрічі очей.
Не треба виправдань, давно я вже не твій трофей.
Безглуздий образ твій німий, у світі моїх снів.
"А час лікує" - ти казав...Ти ж сам цього хотів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459000
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2013
автор: Добра Фея