Тримаюсь рукою за стінку вагону:
Тільки б не впасти…
тільки б не впасти…
Жителі світу від Сяну до Дону
Схожі на текстові копіпасти.
Вибори власної поведінки:
(Запропоновані варіанти)
- вивчити правила
- стати до стінки;
Гіпертрофовані аргонавти.
[Колесо часу умить перемеле
Нами власноруч посіяні зерна.]
Пальці, шукаючи іншу долоню,
Здатні піти і на злочин.
Скільки разів пересічна тихоня
Дико кричала, що «хоче» ?
Легкість буття не те, що нестерпна,
Часом її не відчути.
Тільки гарячі притиснуті стегна
Нам дозволяють бути.
Бути наповненими по вінця,
Бути собою, а не водою,
Бути всередині українцем,
Врешті щасливим без алкоголю.
[Сірої хіті хитке колихання
Нам не замінить відчуте кохання.]
Пробачити вбивство своєї дитини –
Це рівносильно смерті.
Я привселюдно зрікаюсь людини,
Що тільки й вміє, що жерти.
Скільки позаду було світлофорів,
Стільки й попереду буде.
Правда, суспільство хікікоморі
не потребує
ні православного Бога,
ні комунізму,
ні Будди.
P.S. Інтровертна інертність на рівні нації - ось мій діагноз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459164
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.11.2013
автор: Олександр Ткачинський