Сполохана душа

Мереживо  осіннє  і  мінливість
Все  вкрили.  Навкруги  міраж.
Забрала  все  в  полон  туманність
Не  видко  і  лісОвих  страж.

І  сниться  сон,  що  посеред  галяви
Розкинулась  граційна  лань.
Вона  лякається  і  мучиться  в  уяві
Моїй,  як  горда  жінка  від  страждань.

Почувши  шум,  вона  тікає  зразу.
Не  оглядаючись,  не  видячи,  і  знов
Обернеться  хіба  для  помсти  за  образу,
Без  зайвих  сподівань  й  легких  розмов.

Отямиться,  щоб  перевести  подих.  
Та  всі  вже  знають,  що  вона  втекла..
Чомусь  синці  на  тілі  сходять  швидше,
Аніж  гоїться  сполохана  її  душа.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459170
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2013
автор: Curly Ann