Із дна, життям понівечених душ,
На ще ніким не звідану планету,
Де ні гріха, ні паперових руж,
І намагання вже на рівні злету.
В сузіря всім невидимих зірок
Супутників надії дня і ночі
Ступити б... І здолати перший крок
Від суєти, що застеляє очі.
І камяних незграбних надбудов –
Умовностей, ментальностей та звичок,
Тоді ж зректись... І не вертатись знов
В реальність вбогу, як у потойбіччя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459372
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2013
автор: Аня Муравська