Прощавай, моя люба,
Це – все.
Знову листя вітер несе,
Дощ, що зранку,
Сіється й досі –
Осінь.
Вже спалахують ліхтарі
Крізь примарно – туманне тло.
Якось тоскно о цій порі
Споминати те, що було,
Пам’ятати нашу любов
І твої розкинуті коси.
Де ж твій погляд,
Кажи.
Агов!
Мряка.
Осінь.
Білі мухи крізь дощ спішать
Пригорнутися до землі,
Завмирає тоскно душа,
Наче хтось їй таке звелів
Ще коли журавлів голосінь
Натякала на скору осінь.
Де ж ти, весно? Де твої сни
Й сподівання твої ясні?
Де ж ти, молодість?
Десь пішла
Пошукати знову тепла –
Це вже все.
Вже зима на носі.
Сунуть хмари.
Дощить.
Це осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459471
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2013
автор: Konst