наша любов по своєму готична і бурлескна
це мов якась пародія ажурна
нас нема а ми уже спітніли
тибетських магів знаєм достовірно
ніченька стелиться парфумами твоїми жіночими
подаруй мені одну квітку росянисту
залишмо війни статей балістичні
хочем більшого щирішого і тоншого
наша любов аморальна по своєму
ким був твій дух десь сотню тому?
чи мариш ти про безкінечне?
а був колись твоїм кумиром?
ми такі нелюдські
з планети іншої
останні з могікан
ти любиш гонзо?
знаєш хто такий фідель?
чи чула ти про дядька ема?
чи ходиш в ретро зараз ти?
хто видів те як грав кобейн?
всі так лише ходим
в серці всі пустоти ми згрібаєм
а десь там в залежності моє кохання
читає книги у самотності
із тихим жалем про таємне уявляє
іноді здається я тебе чекаю
але також тихо я діоптрію вивчаю
таке буває лиш в філософів і ліриків
встаю я з лавки
пхаю ручку у штани
кладу я ногу прямо
і знов картина як завжди
площа ринок
я один
навколо хтось
ідуть можливо люди
ідеш можливо ти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459496
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2013
автор: Дмитро Макогін