Друзі любі мої, нам ще рано в далеку дорогу,
Ще на полі на нашім достигнуть високі жита,
Ще онуків своїх, перед тим, як довіритись Богу,
Ми повинні навчити і справи свої передать.
Передати усе: оце небо високої мрії,
Оці сонячні ранки й пастельне тепло берегів,
І надію батьків, що ніколи душа не змаліє
Захищать, як вони, свою землю від злих ворогів.
І навчити: пісень, що співали діди у походах,
Берегти свою віру від єресі і від хули,
Пізнавати манкуртів під іменем «слуги народу»
І святити дорогу, яку ще й самі не пройшли.
Тож закинем подалі зневіру свою і знемогу,
Засіваймо поля і лаштуймося збіжжя збирать,
Нам ще зовсім не час готуватись в далеку дорогу,
Бо нащадки, я певен, ніколи цього не простять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459508
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2013
автор: stawitscky