Полем стелеться туман
до самого долу.
Вітер долю закохав
у юну діброву.
Доля, доля закохана
соловейком співає.
А, діброва гонорова
його не кохає.
Вітер віє,
серце мліє.
Осінній сум,
долю огортає.
Як, її серце
розчулити.
Він досі
не знає.
Відізвались сині гори,
долю обігріли.
Зеленими ялинами,
мило гомоніли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459669
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2013
автор: Віктор Варварич