* * *

рожеву  солодку  вату  хтось  розкинув  в  блакитнім  небі
я  помічаю  втрату  :  хтось  відщипує  солод  і  смак
то  вітер  облизує  губи,  що  досі  пахнуть  медом
і  смакує  лукаво  рожеву  принаду  хмар
хтось  намотує  вату  -  рожеву  і  білу,  як  хмари
на    оголене  гілля  змерзлих  старих  дерев
я  відчуваю  спокій,  попри  помітну  втрату
зимного  неба  просинь,  зимових  густих  перин…


П.С.  Пробую  писати  верлібри)
Не  судіть  строго,  хто  в  тому  спец))

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459699
Рубрика: Верлібр
дата надходження 10.11.2013
автор: Оля Бреславська