У мене меланхолія безсилля!
Я знову лину в давнє русло мрій.
Я знову бачу зоряне проміння,в якому грає ніжно голос твій.
АЛЕ!Мені чомусь байдужі ті пориви.
Життєві наслідки цих мрій.
Сьогодні побачивши тебе я.
Зітхаючи,дістану грубість знов.
I все одно не зрозумію,чому?
Чому все стало саме так?
Мені чомусь не віриться в суміття.
Не має диво хаосу земля.
А знаєш,мені снились чорні лиця.
І дивне-дивне чорне небуття.
Пройшли роки мого безбарвного життя.
І раптом я проснувся,побачивши засніжене вікно.
І я збагнув-що все ще хочу жити.
Хоч ти мені не снишся вже давно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459720
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2013
автор: ІнколиБайдужий