Недобуло,
недотягло, недо-
росло,
як щепа,
вкрадена й забута -
не мало моці,
заважали пута
врости зелом у грунт...
Як на гніздо
лелече
тріскою лягло
поміж трісок,
заплетене
поміж осотом,
затиснене,
замащене болотом
між інших,
чуло -
пискав голосок
лелеки молодого.
Пружив крила,
міцнів і дужчав -
вирій даленів...
Складав юнець
у вічність дні до днів,
благословенна
вись його манила.
Сухе зело
уже й перегнило.
Старе -
відщепини нові замінять,
і тільки зрідка
сколихнуться тіні,
того,
що не почавшись,
відбуло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459747
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2013
автор: Адель Станіславська