Життя мого ще рік минає,
Іде у даль.
То радість човником спливає,
А то печаль.
Гріх не згадать, тепла і світла
Текли струмки.
Душа буяла, серце квітло
Плелись думки.
Любов родини сонцем гріла
В холодних днях.
Її несла я, як уміла,
В своїх руках.
Щодня в вінок знайомі й друзі
Вплітали цвіт,
Як випліта весна у лузі
Килим крізь лід.
Під вухом ангел виводив скерцо,
На дудку грав,
Коли від сміху дзвеніло серце,
Але ридав,
Коли крізь тіло липке щось лили,
Біль тис важкий.
- Вставай! - кричав Він. - Почисти крила!
Любов відкрий!
І я вставала. Несла до Бога
Клубок надій.
Чекає знову мене дорога.
Що там на ній?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459774
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)