Ні, я не кличу їх Віршами,
Думки тривожні та сумні,
Що душу гострими ножами,
Та серце крають у пітьмі.
Нема в них золота метафор,
Холодний смуток та печаль,
Їх не пропустить модератор,
У вічності живу скрижаль.
Та не тривожусь я про вічність,
Мої слова, усі одній,
Яка і в них почує пісню,
Одній таємній та святій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459859
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2013
автор: Федик Юрій Михайлович