Рідного схили граніту,
Річки бурхливий потік, -
Я не одразу й помітив,
Як із квартири утік,
Як понесли мене ноги
У ковилові степи,
Сяють там бузькі пороги,
Скелі громаддям копиць
Зморшки на сонці старечі
Гріють вже тисячі літ,
Мов праслов'янські предтечі,
Марять у сизій імлі.
Земле моя, клапоть раю,
Богом цілована ти,
Вкотре я з тебе вбираю
Сили, щоб далі іти,
Вкотре гуляю цим раєм,
Прийду не раз ще сюди,
Велич твоя неокрая
З каменю і води...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459893
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2013
автор: Олександр Обрій