Губили ми чуття
І час, як птиці пір'я,
Як сад янтар і сік
Хурми в осінні дні.
Німі усі слова,
Коли нема довір'я,
Коли сердець потік
Гербарієм в землі.
А вірилося так
В Едемський сад квітучий,
У солов'їний спів,
В високості політ.
Та у піке літак.
Осколки. Біль колючий.
Пласти відмерлих днів.
І одиноких літ.
Але душа жива.
Її нічим не вбити,
Як сонце не згасить,
Чи зорі в небесах.
Росте. Прийдуть жнива,
Як за весною літо.
Кохання забринить,
Злетить, неначе птах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)