Знов холодна й пуста кімната,
Мене кличе до себе спати.
Я до неї немов заклята,
Вона завжди буде чекати.
Кожна стіночка — списаний лист.
Лиш для мене помітним чорнилом.
Все,що ще до недавна й колись,
Стали вічним єдиним цілим.
Вона змусить мене блукати
У химернім незвичнім стилі,
Кожну загадку розгадати.
Без чудес,їй вони не властиві.
А розбитий об неї час,
Розіллє недопитого яду.
Наче день непомітно згас...
Якось важко,мабуть,присяду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459984
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2013
автор: Божена Гетьманчук