Я не та, що навпроти в вікні,
з-за фіранки голівку схиля.
Повз проходить сльозинку ковтне,
так несміле кохання хова.
Скрипить сніг..З ганку кроки важкі,
а до хвіртки попробуй дійди...
Розлила ще із вечора відро води,
балансує на леді - очі в вікна мої.
Порух штор і вловив силует
як мішень, грудка снігу летить.
А у відповідь усміх і радісний сміх,
мов тримала зізнання чудовий букет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460005
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2013
автор: Вразлива