Лише здригнуться сонцелисто
Напіврозхристані знамена,
Зриває вітер вмить намисто
І розсипає на теренах.
Зриває, сипле хаотично
Напівпрозорі сонцехвилі,
Все так миттєво і незвично,
І між тілами вже не милі.
І ти - не я, і я - не ти,
Ми разом власну тінь шукаєм,
Серед пустель і пустоти
Навпомацки той шлях долаєм.
Із загартованої сталі
Залізний злиток -наше серце,
Нехай і грубе, не з кришталю,
Та в унісон зі світом б'ється.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460044
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2013
автор: Роман Глєбов