Випáдок звів, він все зробив для нас,
Надав можливість нам і карти в руки:
На вістрі неминучої розлуки
Зіграти партію в відведений нам час.
Ми час розтринькали, мов гроші в казино,
Ми не зуміли об’єднати сили,
Тим і розлуку мабуть приспішили -
Не взяли те, що було нам дано.
Сховавшись кожен в серця глибину,
Ми квіти щастя свого не підлили
І іскорку надії пригасили
Не відчуваючи у тім свою вину.
Як важко жити в замку із піску
Який ми несміливо будували.
Що це міраж, ми може й відчували -
Та мало щастя в нашому віку.
Не треба слів і сліз мабуть не буде,
Випадок звів, випадок й розведе...
Чи ж скоро серце спокій віднайде,
Якщо розійдемось, мов посторонні люди?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460078
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2013
автор: технік