Як ніби сті́ну зведену давно
Утеплювали, власноруч, обоє...
Та проросло загублене зерно,
Під силою кохання, хоч і кволе...
Реальність цю боялись уявить
Та зрозуміли, вже на половині...
Коли залишилась ще одна мить...
Й невистачало лише дві цеглини...
Спохвачені, у погляді своїм
Побачили усе, аж від початку...
На небі стрепенувся сивий грім...
Не ставлячи в відносинах печатку,
Руйнуючи збудовану стіну
Без жалю до скривавленого тіла
Підняли те, що втратило ціну,
- Кохання, що потухши ледь жевріло...
...Зробили би поми́лку, та самі,
Добре, що вчасно, разом зрозуміли...
Як істину (написану в псалмі),
Спасти та відновити все зуміли!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460258
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2013
автор: Helen Birets