не судіть мене строго
я не противник бога
Можете дорікати мені як атеїсту...
Можете нарікати мене нечистим...
Та де є зараз та всемогутня сила?
Чому ж вона не бореться проти зла,
Якого нині безліч на нашій планеті.
Скажете: він сам чекає від нас дива...
Чи його надія щодо нас давно пішла...
Не покидає раю чи літає на кометі...
Ви, мабуть, усі заперечите мені злісно...
Мовляв, бог існує, він усьому творець!
Та чому ж у різних народів свій "отець"?
Головне, віра в душі? - Погоджусь звісно.
Саме тому не люблю я сучасні "храми",
Там, в колишніх лазнях, керуються грошами...
І коли вже бог - батько всіх людей,
То він має піклуватися про них як дітей.
Кажуть, бог зробив людину собі подібною...
Тож нехай він буде справжнім мужиком,
Не лякливим, а з поведінкою відповідною...
Прийшов і підняв добро високо над злом!
Якщо чоловік покидає дружину і малечу,
То він не мужик, залишив усе на її плечі...
Так само і бог покинув Землю та її дітей!
То, можливо, його і зовсім не існувало,
Бо не міг цар відмовитись від своїх ідей...
Ймовірно, моїх аргументів вам замало.
Та я проти жодної з релігій не борець...
Не сприймайте це, як мій духовний кінець.
13.11.2013
Х.Ч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460321
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2013
автор: Микита Баян