Про отця-мученика Христової віри
Олексу Зарицького
( минає 50 років з дня його відходу до вічності)
Ні до дому, ні до сім'ї
Він не мав прив'яз́ання.
Усі спроби були марн́і,
Щоб залишив призв́ання.
Ні арешти, ні табори
Не зламали в нім віри.
Лиш від Бога залежав згори -
Не від шлунка і шкіри.
Гуртував дорослих, дітей,
Щоби правду пізнали.
І слова його, як єлей
В душі вірних лягали.
Сповідав він грішних, служив
Богу Вишньому гідно.
У лахмітті завжди ходив.
Гріш, що мав, давав бідним.
Тисячі кілометрів доріг...
Він служив до знемоги.
Поки ангелам в руки не ліг,
Не піднявся до Бога.
Кості й шкіра - все, що нажив,
Хрест і книги святії.
У тюремній лікарні лишив
Нам на краще надії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460340
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.11.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)