Ти грієшся від чужих долонь
І моїх подаровних рукавичок,
Тримайся, крихітко, дещо осторонь -
Від прокурених пабів і шкідливих звичок,
Від подружок, хтивих як після мадери,
Від друзів уже не потрібних нікому,
З війни повернулись усі офіцери,
І ти повертайся додому.
Осінь моя, така ж жовта і хвора,
Осінь моя, безпорадна і квола,
То ж вилікуй мене і її
Напередодні свят,
Я довіряю весні,
Як безпорадний емпат,
Я довіряю тобі,
Як останній із всіх святих,
Вода затопить усі береги,
Робимо видих-вдих,
Ділимо простір на двох.
Десь на небі смієтья Бог,
Із мене сміється найбільше,
Хоч я не найбільш і грішний,
Хоча я давно не дитина.
Мене якорем топить провина,
Мене каменем топить жаль.
Ранок зігріє даль,
Ранок збере у путь,
Я збирав обіцянки як тальк,
Ти збирала відмову як ртуть.
Часом легше забути,
Аніж простить.
Простір збирається в труби,
Час збирається в мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460345
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин