Так близько до зими. Лякливі тіні
Її холодних кучерів лляних
Я вловлюю у кволому промінні,
Що ковзає поверхнею стіни,
Мов пензлик позолочений мольбертом.
Барвисту петриківку яворів
Туманною пастеллю вже затерто
І ліхтарем яскравим догорів
Шовковий клен, закутаний у мжичку.
У жовтооких відблисках лампад
Чекають на останню електричку
Осіння діва й мокрий листопад.
Вдихає запах мускусних парфумів
І книг пожухлих прілі сторінки
Журлива панна, схилена в задумі,
І стан її, обтічний і тонкий,
Обвити прагне холодом шовковим
Джигун-вітрисько, смикає парчу,
Та не пасують ві́тряні обнови
Її сумному тихому плачу.
Ще мить і осінь з тихим листападом,
Майне собі у сонячні краї.
А десь гарбу́ зима вантажить радо,
І скроні жалить дихання її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460353
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.11.2013
автор: Наталя Данилюк