Жінка перестала бути слабкою,
Вона перестала бути святою.
До щастя по краю прірви іде,
А вслід за собою надію веде.
Вона так стомилась на собі нести
Всі болі й турботи,печаль і хрести.
На хвильку дали б їй перепочити,
Та хто замість неї буде в праці жити?
Жінка перестала дбати про себе,
Благає прощення за все тільки в неба.
Для немає ні меж,ні важких перевалів-
Вона все здолає,без слів і скандалів.
Жінка-це сила і ніжність нашого віку,
Вона перетерпить цю біль і без крику
Погляне ласкаво та знову зігріє.
Вона не боїться,вона зрозуміє.
Цінуйте жінок:матерів й своїх доньок,
Бо ради очей цих і теплих долоньок
Слід жити й боротися у будь-який час,
Вони ж поцілують й порадують вас.
І ви не скидайте все на їхні плечі,
Від лиха ховайте та від порожнечі.
Кохайте,любіть й поважайте жінок-
Вони ж красивіші весняних квіток...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460455
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2013
автор: Ninelle