Ковила пішла у снах -
Ти прийшла із ковилою -
Ніби я ще не в роках,
Ніби люблюсь з молодою.
Ніби я пішов у ліс,
Ти як ніжність прилетіла,
І знайшов я дивний лист,
Написав на ньому: "Мила!"
Ти ж за плечі обняла:
"Я повітря не залишу!"
І свавільно повела
У ковилу, в стиглу тишу.
І розкинув руки в хрест,
І упав я на ковилу -
Враз упав на мене прес:
Забуття про втрату. Милу
Втратив я вже так давно,
Так забув її прикмети,
Що проріс вже у зерно,
Де ковила - мої кмети.
06.08.1992
К.
КВ-1
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2013
автор: Левчишин Віктор