Нема ідеальних людей,
На щастя. Або на біду…
Такої ти вже не знайдеш,
Такого я вже не знайду…
Розділена навпіл душа
Так ниє! Так плаче! Болить…
Життя вже не варте й гроша.
А тиша все більше мовчить,
І голосно чути в ній крок…
Самотність дається навзнак.
І грізні потоки думок
Затиснули серце в кулак.
Так хочеться впасти до ніг!
Хоч знаю, що так не зроблю…
Якби ж ти прийшов (якби зміг),
Сказала б як сильно люблю.
Але під вікном пустота,
Зрадливо мовчить телефон…
У світі тепер темнота.
Реальність – вже більше не сон.
Без тебе життя – не життя,
Благаю тебе: не вбивай!
Без тебе нема вороття,
Без тебе земля – вже не Рай.
У душу вкрадається страх…
Не край моє серце в журбі!
Верни мене знов на свій шлях,
Якщо я потрібна тобі!
Нема ідеальних людей,
На щастя. Або на біду…
Такої ти вже не знайдеш,
Такого я вже не знайду…
14.11.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460524
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2013
автор: Юлія Ярема