«Кінець світу» - кричали одні.
«Порятуйте» - заходились інші.
Та ніхто, аніхто на Землі
Почувати не міг себе гірше.
Мов мурахи – мільйони комах
На потужному фоні природи,
Опинились в підводних гробах,
Їх навіки омили злі води.
Хтось кохав, та не встиг докохати,
Хтось домріять не встиг про весну,
Хтось малятко поклав ніжно спати,
І співав колискову сумну.
Обірвалися враз всі дороги,
Непройденні стежки майбуття,
І немає, немає нікого,
Лиш природи бурхливе життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460536
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2013
автор: Анастасія Натхненна