Щодня ходжу гуляти
По Привокзальній. Хати
Серед дворів, мов писанки стоять.
Садки маленькі гожі
Глядять з-під огорожі,
Квітки чарівним полум'ям горять.
Онуку у візочку
Вожу. Недавно дочку
Возила. Вже у неї є дитя.
Летить час без зупинки.
Лиш в пам'яті картинки,
Мов спалахи, з минулого життя.
Ось переїзд. Злегенька
Звертаю на Шевченка.
Такі ж хатки, і дочка там живе.
Так виграє врочисто
Церковний купол блиском
І хрест на ньому, всіх до віри зве.
Гуляю, поки вечір
Не кине шаль на плечі -
Із темної сріблястої парчі.
Тоді везу онуку
До доні. Нічка стука,
Як в дім вхожу свій. Сонце ж у душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460563
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.11.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)