Ой та поміж гори падала зоря,
Я ж бо покохала вітра-скрипаля.
Очі волошкові, ясні, мов блакить,
Чом же я сумую, серденько болить?
Ой ранкове сонце допива росу,
Тож кому скрипалик розпліта косу,
Всю ніч я чекала вітра-скрипаля,
Де ж ти заблукала, доленько моя?
Ой зайшовся вечір цвітом мигдалю,
Віддала я серце вітру-скрипалю.
Покохала очі, ясні, мов блакить.
Тепер душу мою скрипочка ятрить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460572
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2013
автор: Катерина Дмитрецька