Через призму холодних вулиць,
через скло потертих років
непрощенно мозок тупить
бруд думок стікає в стоки,
перетворююсь на звіра
через свою безпорадність
обрізаєш білі крила
перетворюєш на старість...
Викидаєш непотрібне,
заважає під руками,
може вже воно і рідне,
незручне - пройдусь ногами...
Шум здіймає колотнечу
в низині душі пустої
я кудись, шукаю втечі
тільки де, мені б, на волю...
Страх викреслює минуле
спільне, до сірого зараз
ти мовчиш, а я відчула,
у душі жахливий галас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2013
автор: owl silence