Воістину, що сліпе не побачить, то видумає...
Прочитала (явно зашвидко) назву твору
Олекси Удайка Вимушений мінітрактат*
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460541
і... ось що домалювала збочена фантазія:
З усіх сил, зять намагався не шкодити тещі,
Та, напевно, щось недобре вселилося в нього!!!
Всипав до борщу, крім перцю, білесеньке дещо...
(Ну а теща по обіді збиралась в дорогу).
Не подумайте, рідненькі, про щось кримінальне,
Зять - людина адекватна, але й в нього нерви...
Чи з тещею відносини в когось "ідеальні"?..
Він же... викинув в смітярку зіпсуті консерви.
А Пурген це - не смертельно, а, навіть, корисно,
Очищає, кажуть люди, кишечник нівроку.
Якби йому "рідна" теща була ненависна,
Чи прожила б в них в домівці АЖ ТРЕТИНУ РОКУ?!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460643
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 15.11.2013
автор: Патара