І чому завжди манить недосяжна мета?

Уже  сонце  підбилось.  Виграють  промінці.
Чи  мені  все  приснилось?...  Поряд  мене  це  ти.

Промайнула  усмішка...  Бачу  ти  все  ж  чекав.
На  столі  чай  з  жасміном...Я  люблю  подих  трав.

Я  несміло  присіла  біля  краю  стола.
Так  в  дорозі  зморилась:  нічка  ж  темна  була.

Подивилась  уважно:  чи  не  зайва  тут  я.
І  чому  завжди  манить  недосяжна  мета?

Ти  сидиш  ось  напроти...  Ніби  все,  як  в  кіно.
Нерішучість  збороти  так  тобі  й  не  дано...

Подала  тобі  руку...  Обірвався  мій  сон...
Так  вставать  не  хотіла..  задзвонив  телефон.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460660
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2013
автор: Н-А-Д-І-Я