Завжди з тобою

Не  хочу  чути  тихі  ноти,
сумної  пісні  у  словах,
я  нишком  посиджу  навпроти,
а  ти  зумій  здолати  страх.
В  хвилину  туги  і  скорботи,
почуй  мій  голос  в  тишині,
відчуй  на  собі  ніжний  дотик,
який  дарую  я  тобі.
Почуй  же  стукіт  мого  серця,
який  у  пам'яті  зберіг,
воно  ще  досі  сильно  б'ється,
воно  заряджене  навік.
Якщо  не  буде  мене  поруч,
ти  не  тривожся  й  не  шукай,
свій  погляд  підведи  угору,
дорогу  в  Бога  запитай.
Я  не  втечу  із  мрій  твоїх,
я  там  назавжди  заховалась,
я  винуватець  всіх  подій,
які  навколо  відбувались.
Твоя  я  пристрасть  й  порятунок,
я  твій  літальний  апарат,
вдягни  на  себе  обладунок,
і  не  шкодуй  ніяких  втрат.
Вони  тебе  не  шкодували,
всі  соки  вижили  в  тобі,
брехнею  завжди  годували,
і  знов  ховались  у  юрбі.
Я  завжди  поруч,  я  з  тобою,
я  не  покину  хоч  би  що,
я  послужу  тобі  за  зброю,
і  знищу  подихом  будь-що.
Ти  мій,  а  я  твоя  навіки,
завжди  це,  милий,  пам'ятай,
як  хроніки  втомлять  повіки,
ти  базилік  клади  у  чай.
Забудь  наругу  над  серцями,
пробач  за  цей  розлуки  час,
я  завжди  поруч,  пам'ятаєш?
Танцюю  наш  останній  джаз.
Цей  біль  минеться,  не  тужи,
я  поцілунком  рани  всі  загою,
ти  ремінь  болю  в  поспіх  не  в'яжи,
не  будь  своїй  залежності  слугою.
Закинь  за  плечі  з  смутком  весь  мішок,
у  річку  кинь,  закидай  все  камінням,
збудуй  із  посмішок  міцний  дашок,
хай  буде  нашим  спільним  він  спасінням.
Поглянь  навколо,  бачиш  образ  мій?
Він  завжди  йшов  з  тобою  без  оглядок,
вступав  з  юрбою  у  заклятий  бій,
і  лагодив  думок  твоїх  порядок.
І  хай  не  поряд  я,  та  все  одно,
як  бачиш  серцем  я  весь  час  з  тобою,
не  падай  духом,  не  іди  на  дно,
не  жертвуй  ради  споминів  собою.
І  бережи  себе,  заклято  прошу,
не  зможу  жити  з  страхом  всі  літа,
із  небезпекою  не  йди  єдиним  кроком,
минай  її,  це  інших  суєта.
Єдиною  була  я,  є  і  буду,
хто  йшов  з  тобою  у  пекельний  рай,
сльозу  твою  повік  я  не  забуду,
а  ти  мене  завжди  отак  кохай.
Кохай  неначе  вперше  і  в  останнє,
вдихай  мене  мов  кисень  для  життя,
для  тебе  я  мов  іскорка  прадавня,
яка  веде  до  правди  й  каяття.
Пусти  на  світ  кораблики  безвольні,
нехай  пливуть  собі  по  течіЇ,
хай  створюють  мелодію  любові,
й  не  грають  ноти  тихі  і  сумні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460935
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2013
автор: Чуточка Божевілля