[b][i]П`ємо і бачим те, чого немає,
За чаєм екстрасенсами стають.
Не пропадай, Таланталант не пропадає.
Найкращі — зостаються, гірші — йдуть.
Відходить осінь, разом з тим лякає,
Та руки не бояться мерзлоти.
Не ображай, Таланталант не ображає,
Лиш холодом гартує молодих.
Сум на чолі з нудьгою поспитає:
"Чому тримаєш стимул до життя?"
Не віруй їй, Таланталант прохає,
Відновлюй серце способом лиття.
Всілякі протиріччя не долаю.
Не відступлю, хоч як би і хотів.
Таланталанту віру простягає:
Вмістився Всесвіт у одній руці.
16.11.2013[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460959
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2013
автор: Митрик Безкровний