Роби, як усі, тільки не виділяйся!
Зроби сіромахою власне ім'я,
І праведні годі точить тобі ляси
Про свій індивідуум, право на "Я".
Колеги люб'язно нав'яжуть цигарку:
"Пали! Чоловіком-но стань серед нас!"
І волі твоєї скупі недогарки
Заллє компаньйонська водичка хмільна.
Суспільство гуманне! Де бачено примус?!
Під маскою лиш добровільних засад, -
Згадався тут Бродський, - "від Криму до Риму"
Свободі твоїй тихо скажуть: "Присядь."
Тихенький, підкорений, майже щасливий,
(Робота, дитина і жінка-тиран)
Ти скажеш: "То, певно, і є моє диво,
І видав я норму свою на-гора!"
Отак і ламаються часто поети,
І в землю вганяється думка нова,
І плавлять сонети на дрібні монети,
Отак і дрібнішають справжні дива.
Отак і міліють піднесені цілі,
І мрії дитячі злетіть до зірок.
Де ж цілі мілкі - і людина міліє,
Найбільша біда - змарнувати свій строк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461063
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2013
автор: Олександр Обрій