А на даху скрипаль щось задушевне грає -
І міняться світи, добріша все довкіл:
Забруднена земля тепер здається раєм,
І наче не було згорьованих років.
А скрипка не змовка, натхненням оповита,
І музика пливе і огортає нас.
Ховається під стіл почата оковита,
Обійми розніма нескорений Парнас.
Преславний скрипалю, в твоїм полоні місто
Притишено зітха, захоплено бринить.
І капелюх знімає день перед солістом,
Що нам подарував оцю чудовну мить...
17.ХI. 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461097
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 17.11.2013
автор: Вячеслав Романовський